Ситуації, коли людині стає зле на вечірці, у клубі чи просто на вулиці, завжди лякають. Паніка — природна реакція, але вона — найгірший ворог у критичний момент.
Передозування (або “овердоз”) може статися з будь-ким, і це не завжди пов’язано з маргінальним способом життя. Алкоголь, змішування речовин або невідомий склад препарату можуть призвести до фатальних наслідків.
Ця стаття створена для інформування та вашої безпеки. Ми зібрали перевірені медичні рекомендації про те, як розпізнати передозування, що робити до приїзду “швидкої” та які дії можуть нашкодити.
Важливо відрізняти стан сильного сп’яніння від критичного стану, що загрожує життю. Симптоми можуть відрізнятися залежно від речовини (стимулятори чи депресанти/опіоїди), але є універсальні ознаки небезпеки, на які треба реагувати миттєво:
Пам’ятайте: Якщо ви бачите хоча б одну з цих ознак — дійте негайно. Краще викликати медиків дарма, ніж втратити час.
Ваша головна мета — підтримати життєві функції людини до приїзду професіоналів.
Переконайтеся, що вам нічого не загрожує (агресивні люди, гострі предмети). Гучно покличте людину, потрясіть за плечі.
Це найважливіший крок.
Якщо людина дихає, але без свідомості, ніколи не залишайте її лежати на спині. Вона може захлинутися блювотою або власним язиком.
Переверніть людину у стабільне бокове положення (відновне положення):
Не залишайте людину саму. Слідкуйте за диханням. Якщо дихання зупинилося — починайте серцево-легеневу реанімацію (непрямий масаж серця), якщо вмієте це робити, або слідуйте вказівкам диспетчера 103.
Існує багато шкідливих міфів, які можуть вбити людину замість того, щоб врятувати.
НЕ кладіть людину у холодну ванну чи душ. Різкий перепад температур може викликати шок або зупинку серця. Також людина може захлинутися водою.
НЕ змушуйте їсти чи пити насильно. Якщо ковтальний рефлекс порушений, рідина потрапить у легені.
НЕ давайте людині спати, якщо вона “відключається”. Намагайтеся підтримувати розмову. Якщо людина заснула і її неможливо розбудити — це кома, а не сон.
НЕ вводьте невідомі речовини. Солона вода, молоко чи інші “народні методи” внутрішньовенно чи перорально — це смертельно небезпечно.
Ситуації, пов’язані з вживанням речовин, часто супроводжуються соромом та страхом. “А що скажуть?”, “А чи не викличуть поліцію?”, “Як мені тепер із цим жити?”.
Якщо вам страшно, ви не впевнені у своїх діях або потребуєте консультації після інциденту — TWIIN поруч 24/7.
Як TWIIN може допомогти:
Ми не замінюємо швидку допомогу, але ми поруч, щоб ви не залишилися сам на сам зі своїми переживаннями.
Перейти до TWIIN та отримати підтримку
Чи приїде поліція разом зі швидкою? Зазвичай лікарі не викликають поліцію на випадок передозування, якщо немає загрози життю бригади або ознак насильницького злочину. Пріоритет лікарів — врятувати пацієнта.
Що робити, якщо я не знаю, що вживала людина? Лікуйте симптоми. Якщо людина не дихає — забезпечте дихання. Якщо перегрілася — перемістіть у прохолоду. Головне — викликати швидку і описати симптоми диспетчеру.
Чи можу я заразитися чимось, надаючи допомогу? Ризик мінімальний, якщо ви уникаєте контакту з кров’ю та біологічними рідинами. Використовуйте рукавички (якщо є) або підручні засоби. Для штучного дихання краще мати спеціальний клапан-маску.
Гепатит С — одна з найпоширеніших інфекцій у світі, яку часто називають «лагідним вбивцею». Чому? Бо ця хвороба може роками жити у вашому організмі, не даючи жодних симптомів, поки печінка поступово втрачає свою функцію.
Саме тому тестування на гепатит — це не просто медична процедура, а головний інструмент профілактики та вчасного лікування. Але, на жаль, проблема не лише у вірусі. Проблема — у тиші довкола нього.
У цій статті ми розвінчаємо основні міфи про гепатит, розкажемо, де пройти тест безкоштовно та анонімно, і як цифровий помічник TWIIN може стати вашою підтримкою на цьому шляху.
Багато людей свідомо уникають діагностики. І причина часто не у відсутності доступу до медицини, а в психологічних бар’єрах: соромі, страху осуду або хибному переконанні, що гепатит — це хвороба «маргіналів».
Стигма та міфи роблять вірус небезпечнішим. Вони створюють ілюзію безпеки («це точно не про мене») і змушують відкладати візит до лікаря до моменту, коли хвороба вже завдала серйозної шкоди.
У новому спецвипуску TWIIN Talks ми детально розбираємо три найпоширеніші омани, які заважають людям дбати про своє здоров’я.
Реальність: Гепатит С може роками протікати абсолютно безсимптомно. Печінка не має нервових закінчень, тому вона «не болить» до останнього.
Важливо: Тестування — це акт турботи про себе, а не реакція на вже існуючий біль.
Реальність: Вірус не обирає людей за соціальним статусом, професією чи статками. Інфікуватися можна через нестерильні інструменти у стоматолога, в тату-салоні або під час манікюру. Стигма створює штучний поділ там, де його не існує, і це найнебезпечніша пастка. Немає «неправильних» чи «винних» пацієнтів — є лише люди, яким потрібна допомога.
Реальність: Забудьте про старі методи. Гепатит С сьогодні — повністю виліковний. Сучасні протоколи лікування — це:
Якщо ви не знаєте, з чого почати, або соромитеся йти в лікарню одразу, зверніться до цифрового помічника.
TWIIN — це анонімний та безпечний простір, де ви можете:
Тест — це простий спосіб дати собі спокій і впевненість у майбутньому. А Тиждень тестування — чудове нагадування, що турбота про власне здоров’я — це прояв сили, а не слабкості.
Чи боляче робити тест на гепатит? Ні. Зазвичай це швидкий тест: потрібна лише одна крапля крові з пальця (як при перевірці рівня цукру). Результат готовий за 15-20 хвилин.
Чи безкоштовне лікування гепатиту С в Україні? Так, в Україні діють державні програми, які забезпечують пацієнтів сучасними ліками безоплатно. TWIIN може підказати, як отримати доступ до цих програм.
Як передається гепатит С? Вірус передається через кров. Основні шляхи: нестерильні медичні чи косметичні інструменти, незахищений секс (рідше), використання спільних засобів гігієни (бритви, зубні щітки).
Нам часто здається, що прийом ліків — це просто механічний обов’язок або вимушена дисципліна. Але це набагато глибше. Прийом ліків — це свідомий вибір, це форма любові до себе. Це спосіб сказати собі: «моє здоров’я та моє життя важливі».
Не важливо, що саме ви приймаєте — терапію ВІЛ (антиретровірусну терапію, АРТ), антидепресанти, препарати для контролю тиску чи будь-який інший препарат, який допомагає тілу функціонувати.
Прихильність до лікування (або адгерентність) — це здатність дотримуватися призначеного графіка прийому ліків. Це може здаватися простим, але на практиці є складним.
Якщо бувають дні, коли хочеться все відкласти, або здається, що “нічого страшного не буде від одного пропущеного прийому” — ви не одні. Людський мозок часто уникає рутини, яка не приносить миттєвого задоволення. Крім того, на прихильність до лікування впливають:
Важливо пам’ятати: регулярність є ключем. Наприклад, при АРТ-терапії пропуски можуть призвести до розвитку стійкості вірусу до препаратів.
Щоб забезпечити високу прихильність до лікування, важливо зробити цей процес більш “теплим” і менш механічним:
Якщо ви хочете дізнатись більше про важливість прихильності до лікування або вам зараз важко тримати рутину — чат TWIIN поруч.
У TWIIN можна поговорити про стигму, страх, вигорання від терапії та знайти практичні способи, як зробити прийом ліків частиною турботи про себе. Без осуду, без стигми, просто підтримка.
Під час перегляду порно мозок активує ті ж центри, що й під час реального сексу: виділяються дофамін і серотонін, стимулюється система винагороди. Це відчуття “винагороди” є потужним.
Однак, без участі тіла та взаємного контакту, цей процес швидко стає звичкою до візуального стимулу, а не до інтимності.
Порноіндустрія десятиліттями задавала нереалістичні стандарти: “ідеальне тіло”, “певна реакція”, “завжди готовність”, відсутність безпеки (презервативів) та емоцій.
Мозок, особливо у підлітковому віці, сприймає це як норму. Звідси виникає цілий спектр проблем, пов’язаних із сексуальністю та самооцінкою:
Відновлення здорового зв’язку зі своєю сексуальністю та тілом — це процес, а не миттєве рішення:
Сором, невпевненість і “порівняння” — не ваша вина. Це наслідок культури, яка роками навчала нас бачити тіло як об’єкт, а не як досвід і джерело задоволення.
У чаті TWIIN можна безпечно поговорити про секс, фантазії, тривоги й почуття без моралізаторства. Тут слухають, не оцінюють.
twiin.aph.org.ua — 24/7, анонімно, просто, з повагою до вас.
Ми звикли помічати втому тіла, але не втому мозку. Коли тіло болить — ми відпочиваємо. А коли розум перевтомлений — ми просто тиснемо «ще трохи потерплю».
Але саме перевантаження нервової системи — причина більшості проблем, які ми списуємо на “стрес”, “вигорання” або “я просто не виспався”. У такі моменти допомагають не марафони медитацій, а мікропаузи — короткі, але якісні перерви, які знімають напругу буквально за кілька хвилин.
Мікропаузи — це короткі 3–5-хвилинні ритуали, які зменшують сенсорне та когнітивне навантаження. Вони не вимагають зміни розкладу чи великих зусиль, але мають потужний вплив на ваше самопочуття.
Науково доведено, що короткі фази спокою активують вагусний нерв — “гальмо” нашої нервової системи, яке сигналізує: ми в безпеці. В цей момент відбувається важливе:
Вийдіть із кімнати, змініть положення тіла, помийте руки холодною водою, погляньте у вікно. Це не дрібниця — мозок сприймає зміну середовища як “перезапуск” і можливість знизити рівень когнітивного навантаження.
Так дихає ваша нервова система, коли почувається в безпеці. Навіть 90 секунд такого дихання знижують тривожність.
Зосередьтесь на одному відчутті: смак кави, звук улюбленої пісні, дотик до тканини. Мозок “повертається в тіло”, коли перестає обробляти десятки думок одночасно. Це просте заземлення.
60 секунд без екранів, без музики, без задач. Не намагайтесь медитувати чи вирішувати проблеми. Просто побудьте. Це “детокс” для кори головного мозку.
Послухайте своє дихання, ритм серця, шурхіт одягу. Це відновлює зв’язок із тілом і допомагає зняти напругу у нервовій системі.
Мікропаузи — це не спосіб “стати ефективнішим”, а спосіб залишатись живими всередині графіку. Вони не вимагають зусиль чи додатків, лише чесності з собою: “Я маю право зупинитись”.
Це профілактика вигорання, тривоги, імпульсивних рішень, навіть фізичних симптомів — бо тіло і мозок пов’язані набагато тісніше, ніж здається.
Ми часто не відчуваємо, де втома переходить у виснаження. І тоді потрібна не ще одна “мотивація”, а підтримка — проста, без осуду, у безпечному просторі.
У чаті TWIIN можна спокійно розібратись із відчуттям перевантаження, знайти способи сповільнитись і навчитись повертати контроль над власною енергією.
TWIIN — 24/7, анонімно, без реєстрацій і без порад “просто відпочиньте”. Іноді все починається з п’яти хвилин тиші.
Halloween — це не лише костюми, гарбузи й фільми жахів. Це ще й ніч, коли все трохи виходить з-під контролю: алкоголь сильніший, музика голосніша, а повідомлення “ти де?” прилітають о 3:27.
Щоб ця ніч залишилась у категорії “було класно”, а не “що це взагалі було”, TWIIN підготував короткий гайд із турботою, гумором і перевіреними порадами для безпечного Хелловіну.
Якщо вживаєте алкоголь, робіть це з розумом:
Пам’ятайте: Алкоголь і рішення “на емоціях” рідко дружать. Краще зробити ковток води — і подумати двічі.
Halloween — це про експерименти. Але не всі варто пробувати без підготовки.
Якщо плануєш вживати психоактивні речовини, застосовуй принципи зниження шкоди (Harm Reduction):
Важливо: Harm Reduction — це не “страшно”, а розумно.
Ми всі знаємо цей сюжет. Ти гарний, ніч довга, а у direct прилітає “ти де?”. Не ведись. Ти не проводиш спіритичний сеанс.
І навіть якщо ніч закінчиться новою інтрижкою, пам’ятай: безпека, згода й повага завжди мають бути у твоєму арсеналі. Сексуальність і турбота — чудовий союз, навіть у темряві. Використовуйте презервативи.
І якщо тобі хочеться просто спокою — це теж ок. Не кожен має бажання перевдягатись, виходити чи бути “в темі”. Можна залишитись удома, запалити свічку, обійняти кота й подивитись “Кораліна”.
Запам’ятай: Найкращий костюм — це комфорт.
Твій ідеальний Halloween — це той, після якого не страшно прокинутись.
Можеш бути ким завгодно: відьмою, демоном, привидом чи просто собою. Головне — пам’ятай про турботу, повагу до себе й інших, і трохи здорового глузду.
TWIIN поруч, якщо хочеться поговорити — про будь-що: страх, тривогу, сором, плани чи просто ніч, яка вийшла з-під контролю. Без осуду. Без моралі. Просто підтримка — у будь-яку годину доби.
У попередніх матеріалах ми вже обговорювали лібідо та руйнували міфи, що тримаються навколо презервативів. А сьогодні — про те, з чого починається будь-яка близькість: про задоволення. І про те, чому ми досі боїмося про нього говорити.
Можливо, тому, що нас з дитинства вчили стримуватись. Не торкатись. Не показувати. Не говорити про те, що “непристойно”. Ми виросли у світі, де тіло треба контролювати, а не слухати. І з часом ми почали плутати задоволення з провиною. Наче радість — це щось, що треба заслужити. Наче приємне — це слабкість.
Задоволення — це не моральна категорія. Це біологічна та психологічна відповідь, якою тіло говорить: “Я живе. Я тут. Це мені добре.”
Спробуйте згадати три прості речі, від яких у вас мурашки по шкірі. Улюблений трек? Неспішна кава в суботу? Фільм, після якого ви щоразу завмираєте від емоцій?
Задоволення — це не лише про секс. Це про:
Ми не втрачаємо контроль, коли насолоджуємось. Ми повертаємо собі право бути живими.
Корінь страху перед задоволенням часто лежить не в самому акті насолоди, а у психологічних установках:
Але знаєте що? Ви все одно маєте право відчувати. Задоволення — це не про когось іншого. Це про тебе. Про твоє тіло. Про дозвіл бути живим — без виправдань і без сорому.
Якщо вам складно дозволити собі насолоду — це не соромно. Це перший крок до чесності з собою. Це сигнал, що ваша нервова система звикла до контролю.
TWIIN поруч, щоб підтримати: без осуду, без “правильно”. Просто щоб нагадати: ваше тіло — живе.
Нам часто кажуть, що тіло треба “підготувати”. До літа. До знайомств. До любові.
Але тіло — не проєкт, не “до” і “після”. Воно вже твоє. Уже живе, дихає, відчуває. Не існує моменту, коли воно “достатньо гарне”, щоб бути бажаним. Є лише момент, коли ти перестаєш ставитись до нього як до ворога.
Бодіпозитив (або самоприйняття тіла) — це не просто модний термін. Це життєво необхідна практика, яка стверджує: всі тіла цінні, незалежно від їхнього розміру, форми, кольору, здібностей чи зовнішнього вигляду.
І якщо іноді важко приймати своє тіло — це не провина. Ми всі виросли у світі, який навчив нас бачити тіло через призму чужих поглядів та нереалістичних стандартів.
Постійна незадоволеність власним тілом живиться кількома факторами:
Самоприйняття — це не вимога раптово “полюбити себе”. Це, перш за все, мирне співіснування зі своїм тілом.
Боротьба з власним тілом є потужним джерелом стресу, тривоги та може призводити до розладів харчової поведінки (РХП) та депресії. Звільнення від цього тиску дозволяє:
Якщо вам важко говорити про своє тіло, якщо ви втомилися від дієт і дзеркал або шукаєте спосіб відчути себе у власному тілі — чат TWIIN може допомогти.
У TWIIN можна говорити про це без осуду, без кліше “ти маєш любити себе” — у просторі, де тіло не оцінюють, а визнають. Тут ви знайдете підтримку, коли шукаєте шлях до:
Іноді ми прокидаємось із відчуттям, що день уже програно. Наче хтось натиснув “старт”, а енергії не вистачило навіть на перший крок. І в голові — постійне «я знову нічого не встигаю».
Звучить знайомо? Це не лінощі. І не “слабкість”. Це вигорання — стан, у якому психіка надто довго намагалась витримати більше, ніж могла.
Психологи визначають вигорання як емоційне виснаження, фізичне та когнітивне виснаження, яке виникає через хронічний стрес або надмірне навантаження.
І хоч вперше цей термін з’явився у контексті роботи, сьогодні фахівці говорять: вигоріти можна у будь-якій сфері життя — у стосунках, у батьківстві, у волонтерстві, у щоденному “виживанні”.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), вигорання проявляється у трьох вимірах:
Тобто це не просто “втома” — це стан, коли внутрішня система охорони енергії ламається.
Це не “розбалуваність” і не “нестача мотивації”. Це мозок і тіло сигналізують, що ресурси на нулі.
Психологи часто говорять: вигорання — це коли вам більше нічого не хочеться, навіть того, що раніше допомагало.
Ознаки можуть бути різні:
Іноді це навіть не про втому, а про відчуття “вимкнення” — коли мозок ніби на автопілоті, а життя проходить “повз”.
Вигорання — не кінець, а запрошення почати заново. Не через силу, а через чесність. Не “повернутись до нормальності”, а створити нову, де є місце для пауз.
Пам’ятайте:
Якщо зараз вам хочеться просто нічого не робити — це вже дія. Іноді відновлення починається не з мотивації, а з дозволу просто бути.
Якщо хочеться виговоритись або зрозуміти, що з вами відбувається — чат TWIIN поруч 24/7. Без оцінок, без “мусиш”. Просто з турботою.
Ми часто боїмося власних думок більше, ніж чужих оцінок. Особливо, коли йдеться про сексуальні фантазії — те, що відбувається всередині, але здається “забороненим” ззовні.
Та ось факт: сексуальні фантазії є майже у всіх. Дослідження психолога Джастіна Легміллера (Гарвард) показало, що понад 90 % людей мають сексуальні фантазії, незалежно від віку, статі чи орієнтації. І — ні, це не означає, що всі ці люди хочуть їх втілити.
Сексуальні фантазії — це уявні сценарії або образи, які збуджують або просто викликають цікавість. Це можуть бути конкретні ситуації, ролі, стосунки, навіть місця чи емоції. У більшості випадків вони не мають нічого спільного з реальною поведінкою.
Фантазії — це мова психіки, спосіб безпечно досліджувати:
Іноді фантазії допомагають просто краще зрозуміти себе: чого мені бракує, що викликає трепет, а що — тривогу.
Сором — це не індикатор “ненормальності”, а наслідок соціального виховання. Ми виросли у світі, де сексуальність часто прирівнювали до “гріха” чи “загрози”. І навіть якщо ми відкриті, ці установки все ще живуть у підсвідомості.
Люди часто бояться власних фантазій, бо:
Але сором — це не захист, це бар’єр. Він заважає вивчати себе і створює відстань навіть у близьких стосунках.
Усі ці поняття можуть перетинатися, але не є тотожними.
Це не катастрофа, а звичайна різниця досвідів. Головне — не порівнювати, а досліджувати. Пробуйте шукати точки перетину: спільні емоції, теми, ритми, ігри, у яких обом комфортно. Іноді сама розмова про фантазії — уже акт близькості.
Сексуальні фантазії не визначають, хто ви. Вони не роблять вас “дивними”, “злими” чи “ненормальними”. Вони — частина здорової уяви і способу пізнати себе. Прийняття своїх бажань — це не егоїзм, це форма любові до себе.
Якщо ви хочете розібратись у своїх сексуальних фантазіях, навчитися говорити про бажання або просто отримати підтримку — чат TWIIN поруч 24/7. Без осуду, без моралі, просто як по-людськи.
