Ми звикли вважати медичний процес особистою справою. І це цілком слушно: ніхто не зобов’язаний розголошувати свій діагноз, пояснювати призначення чи відповідати на незручні запитання про власне здоров’я. Однак сьогодні особиста справа часто непомітно перетворюється на вимушену потребу бути невидимими.
Багато людей, які приймають антиретровірусну терапію (АРТ), живуть із діабетом, проходять гормональну терапію чи вживають антидепресанти, знайомі з ситуацією, коли простіше дочекатися порожнього коридору або зайти до вбиральні, аби прийняти ліки. Вони роблять це не тому, що соромляться лікування, а тому, що прагнуть уникнути пояснень, виправдань чи пильних поглядів оточуючих.
Це викривлене соціальне сприйняття: ми не звертаємо уваги, коли людина п’є каву чи їсть у парку, але прийом препаратів або ін’єкція сприймаються як щось, що має відбуватися поза полем зору.
Коли ми говоримо про стигму, зазвичай уявляємо пряму ворожість. Однак у реальному житті вона часто проявляється значно м’якше, але від того не менш болісно. Вона звучить як дружня порада: «Можна було б зробити це не при всіх» або «Такі речі краще залишати приватними».
Люди, які дають такі поради, найчастіше не намагаються образити. Але результат один: людина отримує сигнал, що її турбота про здоров’я — це «незручний» для інших факт. І так народжується автостигматизація — внутрішнє переконання, що ти маєш сховатися, бо твоє лікування може спричинити дискомфорт у сторонніх осіб.
Насправді більшість людей приховують не таблетки чи ін’єкційні ручки. Вони намагаються захистити себе від реакції суспільства:
Проблема не в лікуванні. Проблема в суспільних очікуваннях, які зробили лікування чимось, що потрібно маскувати.
В Україні медична інформація є конфіденційною. Людина має повне право не повідомляти свій діагноз, причини лікування чи деталі медичної історії. Але важливо розрізняти дві речі: право на приватність і обов’язок ховатися.
Ви маєте право не розповідати про свій діагноз, але ви не повинні відчувати потреби шукати темний куток, щоб прийняти необхідні ліки. Ваше здоров’я — це ваша відповідальність, і ви не зобов’язані вибачатися за те, що підтримуєте свою життєдіяльність.
Існує певний парадокс: суспільство підтримує людей, які піклуються про здоров’я (спорт, здорове харчування), але змінює ставлення, коли ця турбота стає помітною у вигляді ліків чи ін’єкцій.
Проте приймати АРТ, контролювати діабет або дбати про ментальне здоров’я — це ознака найвищого рівня відповідальності. Коли люди не бояться відкрито дбати про своє здоров’я, стигма поступово зникає. А коли менше стигми — більше людей звертаються по допомогу вчасно.
Коли людина постійно відчуває тиск, це відкладає момент початку лікування. TWIIN створений як простір, де турбота про себе — це норма.
Лікування не повинно вимагати сміливості. Ваша турбота про себе — це ваша приватна справа, і вона не повинна залежати від того, наскільки комфортно з цим оточуючим.
